Шкільні роки чудові...

Школа, шкільні друзі, шкільні вчителі, шкільне кохання... В одних все це залишилося в минулому, для інших, як, наприклад, для нас, це частина нинішнього життя, ну а когось це ще очікує. 

Космонавт, банкір, льотчик, артист, токар, моряк, двірник, лікар і т.д. — усі вони "родом з дитинства", родом зі шкільних років. Усі колись сиділи за партами, писали контрольні і складали іспити, передавали на уроках цидулочки, любили одні предмети і терпіти не могли інші. Я задумалася над питанням: а що робить шкільні роки воістину чудесними? Узяти хоча б мій клас — 11 "б". Ми всі вважаємо, що нам дуже пощастило: ще в п'ятому класі нашою "класною" стала Зоя Петрівна. До її приходу вважалося, що серед нас є і гарні, і погані. А от Зоя Петрівна зуміла знайти гарне, добре в кожному, "витягти" це "щось" назовні і показати решті класу. Просто дивно, як вдавалося їй це, як швидко зуміла вона згуртувати наш клас! Кожен намагався відповідати тому гарному в собі, що всьому класу показала наша "класна". Та й усе погане, що часом ворушилося в душі, усе рідше і рідше проривалося на поверхню. Добрі відносини стали нормою в нашому класі. 

Тисячу разів справедлива народна мудрість: "Який піп, такий і прихід". Зоя Петрівна завжди була рівною, привітною, добросердою. Тільки одного разу за всі ці роки вона підвищила на нас голос, та й то потім — ми бачили це — картала себе за нестриманість. Навчальні проблеми, відносини, іноді дуже складні, — усе вміла залагодити спокійно і до повної згоди. І ми з нею рік від року кращали, терпиміше ставилися одне до одного, дружніше. Мені важко уявити, що настане день, коли ми усі розлетимося зі шкільного гнізда в різні сторони. Адже хоча "шкільні роки чудесні", але "як вони швидко летять"! Та шкільна дружба — найдовша і найвірніша. Це я бачу на прикладі моєї мами і старшої сестри. Усі їх найближчі друзі — друзі шкільних років. 

Скільки щасливих днів ми прожили разом! Скільки було жартів і сміху! Скільки обговорили серйозних проблем! Як сперечалися до хрипоти про життєві колізії, про серйозність першого кохання! Скільки було музичних і танцювальних вечорів, екскурсій, пікніків з польовою кашею! І завжди, скрізь, від початку і до кінця з нами була Зоя Петрівна. Але ж у неї своя родина, двоє дітей. 

Я не раз замислювалась: що ж головне в характері нашої "класної"? Який стрижень не дозволив їй жодного разу зрадити наміченій меті: зробити нас добрими і мислячими? І от до чого я прийшла: Зоя Петрівна ніколи не користувалася перевагами дорослої людини. З п'ятого класу вона ставилися до нас не як до нерозумних дітей, а як до "людей". І ще: у ній начисто була відсутня така риса, як прагнення принизити недбайливого або винного учня. Твердо знала, що приниження перед обличчям друзів — найжахливіше, що можна собі уявити. Для всіх людей. А для підлітків особливо. 

Зоя Петрівна перетворила наші шкільні роки на щасливі і не просто чудесні, як співається в пісні, а найпрекрасніші. Кожному учню я бажаю зустріти на шкільному шляху свою Зою Петрівну! 

Амулети і талісмани 

Багато легенд складено різними народами про чарівну силу амулетів і талісманів. Ці легенди красиві і іноді повчальні. І якщо дуже вірити в чудову дію амулетів і талісманів, то вони дійсно можуть допомогти.

Цікаво знати, що означають ці слова. У тлумачному словнику читаємо: "Амулет — це невеликий предмет, що його як чаклунський засіб носять упереджені люди, вірячи, ніби він оберігає від хвороб, ран тощо". "Талісман — це предмет, що, за деякими уявленнями, має чудодійну силу й приносить його власникові щастя, удачу, оберігає від небезпеки". 

 

Але чи не самонавіяння це? Або збіг обставин? Думаю, що на ці питання важко відповісти однозначно. У кожної епохи були свої улюблені благородні камені. З каменями завжди були пов'язані різні марновірства і вірування. Астрологи затверджували, що кожен камінь належить певному знаку Зодіаку, через те люди повинні носити кільця з відповідним каменем. Ми можемо вірити або не вірити в це стародавнє знання, але, купуючи подарунок близькій людині, можемо заглянути в її гороскоп, щоб зробити вдалу покупку. Але, чесно кажучи, вважаю, що обов'язковим оберегом, амулетом і талісманом повинен бути натільний хрест, що є у людини з дитинства. Тоді її віра захистить його долю. 

Поважати батьків - найперший закон природи

Я вважаю, що це твердження відображає один з найважливіших законів існування людства, тому не можу з ним не погодитися. Адже батьки — це люди, які дали життя. Без батьків ми ніколи б не зазнали тепла сімейної любові, почуття захищеності. Батьки — це велике щастя, яке ми не завжди цінуємо, бо воно ж завжди поруч, такі звичні, такі свої. І лише коли бачимо сюжет про сирітські будинки, розуміємо: нам так пощастило, бо ми маємо батьків. І любити й поважати їх — наш обов'язок. 

Підтвердженням цієї істини є численні приклади з літератури. Так у п'єсі О. Коломійця "Дикий Ангел" через увесь твір червоною ниткою проходить думка про повагу до батьків, адже батько був авторитетом для дітей, як і мати, яка виховала у синів та дочки беззаперечну повагу до батька. Саме це допомогло родині подолати всі перешкоди на життєвому шляху. Повага до батьків — головна риса характеру і Наталки з п'єси І. П. Котляревського "Наталка Полтавка", адже героїня над усе ставить саме повагу до матері, так само як і Маруся з

однойменної повісті Г. Ф. Квітки-Основ'яненка. 

У житті ми також часто зустрічаємо підтвердження того, що повага до батьків — це найперший закон природи. Там, де діти поважають батьків, у родині панує лад і спокій. Наприклад, у моїх сусідів батьки дбають про стареньких своїх батьків на очах у своїх дітей. Хоч як це не важко, та не забувають про людяність. Зрозуміло, що й діти їхні так само дбатимуть про них. Це закон нормального життя, закон людяності. 
Таким чином, зрозуміло, що й справді поважати батьків — найперший закон природи. 

Що робить людину щасливою? 

Щастя... У кожної людини воно різне. На мою думку, найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. 
      Щастя - це відкривати незвідане. Першовідкривачі нових земель були, мабуть, дуже щасливими людьми. А якими ж щасливими виявилися космонавти - першовідкривачі космосу! Чехословацькі мандрівники Зігмунд і Ганзелка - щасливі наші сучасники: вони своїми очима бачили природу і людей Африки, Америки, Азії, Європи, зняли багато документальних фільмів, написали дуже цікаві книги. 
      Щастя - це відчувати красу рідної природи, як Т. Г. Шевченко, П. Г. Тичина, І. С. Нечуй-Левицький, В. М. Сосюра... Мабуть, велике щастя випало М. Коцюбинському, коли він, мандруючи Прикарпаттям, збирав матеріали для своєї повісті "Тіні забутих предків". 
      Бути щасливим - це означає бути всебічно розвиненою людиною, любити свою Вітчизну, рідну природу, мистецтво, працю, справедливість. Але бувають обставини, яких людина не може подолати, яку б силу волі вона не мала. Я часто запитую себе: чи була Леся Українка щасливою? Адже все свідоме життя її сковувала, мучила важка хвороба. Нелегко їй жилося, але скільки сонячної радості в її ліричних творах! Герої її поезій, поем, драматичних творів своїми роздумами і глибокими спостереженнями над природою відстоюють щастя людини. 
      А пейзажі у ранніх поезіях Павла Тичини і "Мисливські усмішки" О. Вишні!
      Глибоко підчувати красу природи, дбати про її збереження на щастя людям - важливе завдання нашої літератури. Тому мені дуже подобаються з українських письменників М. Чабанівський, А. Малишко, Д. Панличко. Їхні герої - великі правдолюби. Але для щастя людніш цього замало. П. А. Грабовський писав, що милуватися благодатними куточками природи можуть і філістери, люди байдужі до долі "роду, до трудящих. Я вважаю, що щасливі ті люди, які палко люблять свій народ. 
      На мій погляд, щастя кожної людини - знайти себе в труді. 
      І тут на думку спадають рядки з вірша Т. Шевченка "Минають дні, минають ночі..." 
                        Не дай спати ходячому, 
                        Серцем замирати 
                        І гнилою колодою 
                        По світу валятись. 
                        А дай жити, серцем жити 
                        І людей любити... 
      Як бачимо, поет виразив у цих рядках велику любов народу до праці. Коли людина не працюватиме, вона буде зайвою у суспільстві. Пост закликає любити труд. 
      Людина в труді стає кращою, світлішою. Тільки в труді розкривається її душевна і зовнішня краса. 
      Отже, головне щастя - це натхненна праця багатьох людей нашої країни, в тому числі, і праця вчителя. 
      Я встигла зробити ще зовсім мало. Адже я тільки закінчую школу. Житгя попереду. Мене захоплює фізика. Вона відкриває мені чудовий світ науки і техніки. І якщо вступлю до педінституту - буду найщасливішою людиною в світі. Людина повинна прожити свій вік прекрасно, залишивши по собі добру пам'ять. 

Новий серіал зимового сезону
«Послідовники» (Following), Fox

Про що: Фільм розповість про творця соціальної мережі для серійних вбивць Джо Керрола, який рятується від страти і тепер намагається зібрати своїх послідовників для продовження кривавої справи. Він є своєрідним символом і навіть лідером для таких же, як і він. Тому ФБР терміно залучає до повторного затримання Керрола спеціального агента Харді, який не тільки зловив маніяка в перший раз, але й ділить з ним любов до однієї і тієї ж жінки. В цілому, «Послідовників» можна назвати найсерйознішою прем'єрою зимового сезону, якій вдалося домогтися практично приголомшливого рейтингу в 10,4 мільйонів глядачів ще при показі піолтної серії.

Акторський склад: Кевін Бейкон («Де ховається правда», «Фрост проти Ніксона»), Джеймс Пьюрфой («Історія лицаря», «Ярмарок марнославства»), Шон Ешмор («Замерзлі», «Таємний Смолвілль») і ін